Сум

Мені не важко свій тягар нести
З моїм народом разом у майбутнє,
Кобзар з дитинства у моїй душі,
Хай вірш звучить, неначе лютня.

А Україна знову, як дівчина молода,
А паничі нехай міняються у владі,
Куди піти- навкруг, одна біда,
Скажіть мені слав,яни бога ради.

Хай барани рогами у ворота б,ють,
Покійні бачили і революції і війни,
Ви чуєте, народну на майдані лють,
Я у Афгані був, якщо помру, то вільним.

Комусь замало влади, грошей, нагород,
Мені в житті потроху вистачає...
Ви бачите, чіпляє лозунги народ,
І хтось братів на бійню закликає.

Мені давно набридло слухати про це!
Що краще будемо і їсти, жити,
Не вірю більш в оце усе!
Поки усюди бізнесмени і бандити.

Чекаю знов, коли прийде весна...
Мій погляд все окине оком,
Сумую я- мій край і сторона!
Дивлюсь, коли настане спокій.

В Росії зараз теж не рай в садку...
Народ собі потроху виживає,
Терпець зірветься, нові думки на слуху,
На кращу долю він також чекає.


І приходять на думку слова Т.Г.Шевченко:

"І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі "