Батьківська хатина
Осиротіла край села.
Ніхто туди не їде
Й ніхто не загляда.
А в тій хатині
Колись жила сім'я.
Ох, працьовита
Була уся рідня.
Велика та родина
-Семеро дітей.
Батьки не досипали
Тих малих ночей.
Щоб добре жили
Діточки малі,
Батьки сумлінно
Працювали на землі.
А дітки, що зростали
В убогій тій сім'ї.
Любили прцювати
На батьківській землі.
На буряки ходили в поле,
Обробляли, своїм батькам
Вони допомогали.
Матуся говорила
Своїм діткам:"Що під
Лежачий камінь
Вода не підтече,
Нам треба дружньо
Працювати в літку.
А в зимку будете
Усі на відпочинку".
Зібрала мама
Своїх дітей дорослих.
Як квочка біля себе
Збира малих курчат:
"Як я помру"-Сказала
Мама дітям:
"Не ворогуйте, діти,
Благає батько, благаю вас".
Стоїть хатина
-Батьківська сирітка,
Ніхто туди не їде,
Ніхто не загляда.
А де ж ті діти
-Сім'я багатодітних?
Невже забули
Батьківські слова...
Галина Поліщук (Ярмульська)
Свидетельство о публикации №120241 от 3 января 2014 года