ГРОНА ГОРОБИНИ

Червоніють грона горобини,
Я згадала юні ті літа.
Моє серце так забилось в перше,
Покохала хлопця - скрипаля.
Я кохання перше не забуду,
Памятати буду все життя.
Покохати в друге важко знову,
Бо - це щире й світле відчуття.
Червоніють горна горобини,
Дозріває золота пора.
А в подвір'ї голосно щебече
Наша рідна й мила дітвора.
Дітки є в родині - це чудово,
Здорово живе ця дітвора.
Щоб могла я повернуть дитинство,
Я б на мить щасливою була б.
Діти наші - милі прехороші,
Не спішіть дорослішать в душі.
Важко дуже жити нам, дорослим,
Бо несем тягар важкий в житті.
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора.
Та згадала знову я сьогодні
Гарного й милого скрипаля.

Галина Полищук (Ярмульская)