Питання

Голова розривається болем,
Серце важко тисне під ребрами...
Душа рветься пробігтись полем,
На волі від тіла спати під вербами.

Повіки опускаються на очі...
Переді мною завжди чиясь тінь.
Я не сплю вже майже три ночі,
Не бачу тих яскравих сновидінь.

Не дружу з апетитом - не їм.
Лише п'ю чай....він рікою тече...
Не балакаю зовсім ні з ким.
То жар , то холод обіймає плече...

Що ж , власне, зі мною сталося?
(пробігла чиясь тінь - приблуда...)
Спитаєш:"невже ти закохалася?"
Я ж відповім , що це лише застуда.