На добрих людях тримається світ(Реальна історія, 1982)

- Дівчата, запам'ятайте, після того як гості розійдуться по домівкам, і на столі не залишиться ніякої їжї, висновок один: гості залишились голодними - так навчала нас Кравченко Валентина Григорівна, п'ятьдесятитрьох літня жінка в якої ми жили деякий час на квартирі.
- Також скажу вам відверто дівчата, що один кілограм крупи, це не запас на зиму, це сміхотворство! Справжня господиня повинна мати щонайменше мішок борошна, мішок крупи, мішок цукру, хоча б з десяток консервів, ой забула головне, щоб пляшка горілки завжди у господі була! Чому ваша мама не навчила вас таким простим речам?
Ми, молоді дівчата, працівниці текстильного комбінату, слухали Валентину Григорівну з повагою. Гостинною була домівка у Валентини Григорівни, особливо на свята! Готувала ця проста жіночка дуже смачно!!! Бувало посадить за стіл: і рідних дітей, і чужих, та частує.Навіть якби хтось і хотів відмовитися від запросин, то не зміг би, бо це була б дуже велика образа для доброї душі.
Працювала Валентина Григорівна продавчинею в хлібній крамниці. І звідкіля в цій жінці, вага якої 140 кг., маленької зростом, хворої на цукровий діабет, така сила духу?
До неї частенько звертались люди з проханням різного роду, вона рідко кому відмовляла.
Якось до неї підійшов незнайомий парубок приблизно дев'ятнадцяти років і попрохав позичити йому сто карбованців під заклад свого паспорту(100 карбованців = місячна зарплата продавчині в радянські часи).
- Хлопче, сховай будь ласка свій паспорт. Якщо захочеш віддати гроші - віддаси, а якщо ні, то й паспорт не допоможе.
Особливо не забуваєтьс яжахливий випадок, коли біля крамниці п'яні хулігани вбивали школяра який випадково потрапив їм на очі.
Валентина Григорівна хутко покинула своє робоче місце, гроші, покупців, вибігла на вулицю, затулила хлопчину своїм тілом і сердечно заволала: "Ой, діточки, не вбивайте мого синочка!"
В ту рокову хвилину Валентина Григорівна могла б загинути, але вона цього не розуміла, зате розуміла інше, що чужих дітей не буває. Про неї можна було б книгу написати, доброта цієї жінки була безмежною. На жаль, життя її було коротким, адже цукровий діабет - хвороба невилікована. Люди її не забувають, та й як таку забути, яка все життя служила доброті.
Істина в тому, що на добрих людях тримається світ.