Зів`яла квітка без вологи

Як жалом вразив ти мене коли сказав: "Що не приваблює тебе дружина". І що мені нещасній, ти жалість даруватимеш щодня ковтками, щоб не пересохло горло.
Не розумієш ти, що жалість трутизна для гордої людини, вбива як та змія холодна.
Я ж старість мріяла з тобою зустрічати, дітей тобі я дарувала, душа жадала лиш тебе, але зів`яла квітка без вологи.
Що Богу скажеш ти за мене?!?
Прийшла до тебе я зелена, гарненька, як сонце променисте, і бистра як струмочок чистий, і щира посмішка, як в матері твоєї.
Що ти зробив зі мною?!?
Для тебе доброю була жоною, прийшла, щоб від самотності тебе урятувати.
Ні, занадто пишні любові шата, здалось тобі, кохання відібрало волю в тебе!
Ні! То неправда!!!
То сатана - палач прикинувся тобі за друга, вже усміхається тобі наруга. Як тільки я умру, і ти услід підеш за мною.
Господь спаси коханого від болю!