Плюс Така собi лiрична героiня

ми, власне, виросли на різній музиці, хлопчику)
і не примружуй так очі
твої - не такі, щоб я продала себе з усім тим лахміттям що називається "его"
ти б подивився на мою душу, коли рОкова музика розбиває вдрузки мою романтичність. та ти знаєш, що це ницість -
дивитися потай у чужу душу, ти навіть, певно, не підглядав ні за ким за своє чесне життя.
танцюють на довгих дротовидних палях випрані штани і чорні светри, все таке непривабливе, що навіть не уявляю, як то люди на себе таке надягають.
але перли з зеленим - то добре, чуєш, хлопчику - то добре, змішувати перли з зеленим. Якось тоді хочеться довгомундштучних сигареток і тоненької стрічки неглямурного, гладенького диму.
я не знаю тебе, хлопчик.
та, правда, хто в наш час щось про когось знає ?
отож.
так що залишимо ці питання.
моє ліжко не знало білих простирадел вже через мою нелюбов до цієї шпитальної традиції. але хоч так, хоч ні - я не можу на ньому заснути.
ніякої спорідненості людини і предмета, це мене знічує трохи, але не більше ніж оце саме "трохи".
коло мене кружляє купка червонястих наречених. та ні, шуткую, я ще не настільки божевільна, ще не досить.
тож можеш дивитись, дивитись, але не чіпати. тоді у мене нівелюється відчуття зимової скорботи, а ти .. не думаю, що це мені зараз важливо.

хлопчику, ти така примара для мене, чесно. і не похнюплюй свого носика, краще подивись грізно і хай мої кісточки затрусяться ніби крейдяні.
можливо, і тільки "можливо", я дам тобі доторкнутись до моїх повік.
шуткую - не дам. це вже буде романтична каламуть, а я зараз не така банально романтична, не жіночна, певно. цікаво.
я от подумала, коли перестали ми так тотально писати одне одному листи ?
такі чудово паперові і такі невимовно тлінні ?
з вузликами літер, з синіми, чорними малюночками по кутках і ритуальним привітанням. так, десь тоді, коли листи стали надходити за секунду до адресата.
примітивізація, загальна примітивізація.
а як же твоє тепло, твої буковки-вензельки, де той імпрессіоністичний настрій кожного листа ?
нема..так, нема.
пробач, хлопчику, я стільки вигадала.
стільки всього.
не було листів, не було чогось мого.
все фантазерство.
все моє марнославство.
але точно кажу тобі, хлопчику, білих простирадел у мене не було ніколи.







***

музикуйте  :


Three Days Grace - On My Own

Сплин - Лиличка (стихи - В. Маяковский)

Сплин - Аделаида