- Ах, чому, чому такі смутні наші справи?
Як дихати вільно ми би з тобою могли!
Та раз за разом грізнії сили так вправно,
Б'ють по небесах із артилерій Землі.
- Це, може і так, та поспішати не треба.
Що не говори, то будуть тільки слова.
Як не салютуй, не зірвуть вибухи неба
Тут - скільки не бий, та небесам все дарма.
- Ах, я би не кляв долю свою окаянну
Та - ти подивись, як виїжджа на парад
Він, наш командир, наш генерал безталанний
Ах, оця нікчемність, негідник і кат!
- Кинь! Ні похвали, ні хули він не гідний.
Так, він на коні, але що нам із того?
Він не Бонапарт та і не вершник він мідній*
Він - лише людина і більш нічого!
- Ось, ти подивись, сліз наших вітер не витер.
Ми розбиті знов, мій героїчній сурмач!
Ти ж над усіма, як той величний Юпітер.
Що тішить тебе в цій круговерті невдач?
- Ні, я тут не бачу невдач через межі.
Будь хоч сурмачем, хоч Бонапартом та всеж,
Я ні від чого, ні від кого не залежу.
Встань, роби як я, ні від кого не залеж!
І, що би не плів, куди б не вів воєвода
Він наобіцяє нам щастя, то й що?
Знай, все переможуть лиш честь і свобода.
Так, тільки вони, все окрім того - ніщо...
- Ах, ну почему наши дела так унылы?
Как вольно дышать мы бы с тобою могли!
Но - где-то опять некие грозные силы
Бьют по небесам из артиллерий Земли.
- Да, может и так, но торопиться не надо.
Что ни говори, неба не ранишь мечом.
Как ни голосит, как ни ревёт канонада,
Тут - сколько ни бей, всё небесам нипочём.
- Ах, я бы не клял этот удел окаянный,
Но - ты посмотри, как выезжает на плац
Он, наш командир, наш генерал безымянный,
Ах, этот палач, этот подлец и паяц!
- Брось! Он ни хулы, ни похвалы не достоин.
Да, он на коне, только не стоит спешить.
Он не Бонапарт, он даже вовсе не воин,
Он - лишь человек, что же он волен решить?
- Но - вот и опять слёз наших ветер не вытер.
Мы побеждены, мой одинокий трубач!
Ты ж невозмутим, ты горделив, как Юпитер.
Что тешит тебя в этом дыму неудач?
- Я здесь никакой неудачи не вижу.
Будь хоть трубачом, хоть Бонапартом зовись.
Я ни от чего, ни от кого не завишу.
Встань, делай как я, ни от кого не завись!
И, что бы ни плёл, куда бы ни вёл воевода,
Жди, сколько воды, сколько беды утечёт.
Знай, всё победят только лишь честь и свобода.
Да, только они, всё остальное - не в счёт...