Социологический дух в советской социологии (1945 – 1991 гг.).

В.І. Береговой
Соціологічний дух в радянській соціології (1945 – 1991 рр.).
У статті розкривається внутрішнє наповнення поняття соціологічного духу на прикладі радянської соціології. Результатом аналізу стає відкриття зовнішніх контурів радянського соціологічного духу у вигляді негативно-рефлексивного соціологічного понятійного поля.
В.И. Береговой
Социологический дух в советской социологии (1945 – 1991 гг.).
В статье раскрывается внутреннее наполнение понятия социологического духа на примере советской социологии. Итогом анализа стает открытие внешних граней советского социологического духа в виде негативно-рефлексивного социологического понятийного поля.
V.I. Beregovoy
Sociological spirit in soviet sociology (1945 – 1991).
In the article the internal filling of notion of sociological spirit on the example of soviet sociology opens up. Opening of external verges of soviet sociological spirit as the negative-reflection sociological notion field stands by the result of analysis.
Актуальність теми дослідження спричинена необхідністю розпочати дослідження соціологічного духу радянської соціології. Що випливає не тільки із підвищеного інтересу до радянського її періоду розвитку, а й із розвінчування планомірного нав’язування різнопланових «наукових» табу та ярликів, які ведуть до застою у розвитку соціологічної науки, до зведення її до простої емпірії. Хоча завданням Науки є: пізнавати для того щоб знати, знати для того щоб прогнозувати, прогнозувати для того щоб уникати чи запобігати. Тому об’єктивне пізнання радянського соціологічного духу нині є актуальним.
Проблема дослідження радянського соціологічного духу впирається в уявну неможливість дослідження соціологічного духу як через розмитість та невизначеність самого поняття соціологічного духу так і через неможливість підвести під дослідження емпіричну базу. Тому ступінь розробленості даної проблеми у соціології залишається на рівні намагання окреслення самого поняття дух та соціологічний дух її класиками: Дюркгеймом Е., Вебером М., Бердяєвим М., Сорокіним П.А.
Мета даної статті: розкрити соціологічний дух в радянській соціології.
Методами дослідження виступатимуть логіко-евристичні засоби.
Ключові слова: соціологічний дух, негативно-рефлексивне соціологічне поняття, негативно-рефлексивне соціологічне понятійне поле..
Перш ніж перейти до окреслення радянського соціологічного духу необхідне розуміння самого поняття соціологічного духу. У Дюркгейма Е. соціологічний дух та історичний дух відрізняються лише нюансами. У Бердяєва М. дух хоча й проривається у соціологічну емпірію церкви, однак завжди ущемлений. У Вебера М. дух є історично індивідуальним об’єктом, тобто комплексом елементів асоційованих в історичній реальності, які ми об’єднуємо у концептуальне ціле з точки зору їх культурної значимості. У Сорокіна П.А. дух є суб’єктивним самобуттям соціального явища. У статті «Соціологічний дух в американській соціології (1890 – 1918 рр.), (1945 – 1991 рр.)» дано таке визначення соціологічного духу: соціологічний дух – це процес, що творить і твориться соціологами, зовнішніми контурами якого виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття.
Даючи це визначення, я виходив із висновків Гегеля Г.В.Ф., про те, що: «Розсудок дає визначення і твердо тримається за них, розум є заперечним і діалектичним, так як він перетворює визначення розсудку у ніщо» [1, с. 78]. «Однак в своїй істині розум є дух, який вищий їх обох; він розсудковий розум чи розумний розсудок. Він є негативне (das Negative), те, що складає якість і діалектичного розуму і розсудку. Цей дух заперечує просте (das Einfache) і тим самим закладає певну відмінність, якою займається розсудок; він також розкладає цю відмінність, тим самим він діалектичний» [1, с. 78 – 79].
З цього означення випливало, що дух проявляє себе у негативних поняттях. При цьому негативні поняття є зовнішніми проявами духу і одночасно самим духом та істиною, яку необхідно довести. Негативні поняття – внутрішньо суперечливі, штучно сконструйовані, дещо нереальні за змістом (див. [2.]). Виникають через догматичний характер твердження, долаються критичним сприйняттям, інтуїтивною цілісністю. Такі поняття втрачають свою негативність через втрату їх нереальності, як наслідок об’єктивації (ґрунтовне розкриття змісту поняття у наукових працях) чи суб’єктивації (часте застосування поняття у міжособистісних контактах під час засвоєння нового знання). Таким чином ознакою духу є продуковане ним як зовнішній прояв його негативне поняття.
Негативним поняттям притаманна рефлексивність. Під рефлексивністю цих понять розуміється те, що Сорос Дж. називає одночасною реалізацією обох функцій: 1) пасивної, когнітивної функції – коли учасники наукового процесу намагаються зрозуміти ситуацію та створити картину, яка відповідає реальності; 2) активної функції учасника – коли учасники наукового процесу намагаються здійснити вплив, підлаштувавши реальність під їх бажання [3.].
Таким чином, творцем негативно-рефлексивних понять є дух тої чи іншої особистості, як і негативно-рефлексивні поняття становлять дух певного соціального часу. Образно можна порівняти дух із змієм, при цьому лускою, яку він скидає під час линьки будуть негативно-рефлексивні поняття, які втратили свою негативність.
Так як дух творить і твориться особистістю, соціологічний дух, як складова єдиного духу соціального часу, творить і твориться соціологом.
Визначившись із змістом поняття соціологічний дух, перейду до розкриття радянського соціологічного духу.
Радянський соціологічний дух починає окреслюватись із творчого тандему Іовчук М.Т. та Когана Л.М. які спромоглися дати означення такого негативно-рефлексивного соціологічного поняття як соціалістична культура [4.].
Соціалістична культура – закономірний підсумок досягнень культури минулого, результат її критичного засвоєння, кінець передісторії культури і початок нової оригінальної її історії, метою якої є виховання нової людини – комуністично свідомої високоосвіченої і культурного працівника, створення культурно-ідеологічних посилок для всебічного розвитку особистості.
Дух Аврамосова А.А. додав до радянського соціологічного духу ще одне негативно-рефлексивне соціологічне поняття – робітничий клас радянського соціалістичного суспільства [5.].
Робітничий клас радянського соціалістичного суспільства – це працівники державних підприємств міста та села, що мають найбільш високу степінь організованості і соціалістичної свідомості і які грають провідну роль у всіх сферах суспільного життя.
Есфіров С.А. окреслив таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як пролетарська автономія [6.].
Пролетарська автономія – відокремлення від всього існуючого, його категоричне неприйняття.
Дух Михайлова С. встановив негативно-рефлексивне поняття ефект мікросередовища [7.].
Ефект мікросередовища – така ситуація, коли мікросередовище і, зокрема, контактне спілкування включені у виховний процес, сприяють затвердженню позитивних якостей і установок особистості у боротьбі із відхиленнями від норм соціалістичного способу життя.
Степанян Ц.А. спромігся окреслити таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як соціальна однорідність радянського суспільства [8.].
Соціальна однорідність радянського суспільства – революційні перетворення, які виникли в результаті перемоги соціалізму.
Кісільова Л.А. окреслила негативно-рефлексивне поняття соціалістичного типу особистості [9.].
Соціалістичний тип особистості – тип «суспільної людини» який історично утворився під час побудови соціалізму, головним атрибутом якого є соціалістично орієнтована органічна єдність світогляду, поведінки і діяльності.
Фофанов В.П. дав означення такого негативно-рефлексивного соціологічного поняття як вихідна клітина сходження.
Вихідна клітина сходження – «найпростіший стан об’єктивно існуючої системи, який безпосередньо фіксується; генетично первинна система суспільних відносин, вихідний пункт сходження; суспільне відношення «як тип елементів, із яких складається соціальна система» [10, с. 300].
Попов С.І. ввів таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як комуністичний оптимізм.
Комуністичний оптимізм – «органічний прояв гуманізму марксистсько-ленінського вчення. Йому однаково не властиві фаталізм, волюнтаризм; гуманістичні ідеали виводяться в марксизмі із об’єктивних закономірностей історичного процесу» [11, с. 48].
Дух Квасова Г.Г. спромігся на окреслення негативно-рефлексивного поняття комуністичний ідеал.
Комуністичний ідеал – свідоме цілепокладання в історичних діях, нормативний вираз цілей соціального розвитку, вища система цінностей, прогностична модель, в якій узгоджуються можливості суспільства і потреби широких мас працівників.
Чхіквадзе В.М. розкрив таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як радянський народ [12.].
Радянський народ – спільність заснована на нероздільності історичних доль радянських людей, на глибоких об’єктивних змінах як матеріального, так і духовного порядку, на непорушному союзі робітничого класу, селянства та інтелігенції.
Тріада Думнов Д.І., Рутгайзер В.М., Шмаров А.І. окреслила негативно-рефлексивне соціологічне поняття раціонального бюджету часу [13.].
Раціональний бюджет часу – набір нормативів раціонального споживацького бюджету, трансформований у сукупність показників часозатратності споживання послуг; тенденції, що склались у використанні сукупного бюджету часу жителів «випереджаючого» регіону, тобто району, що займає передові позиції по суттєвим показникам соціально-економічного розвитку; прогнози на народонаселення, трудові ресурси та занятість, які випереджають характеристики часопроведення, виходячи із очікуваного у перспективі соціально-демографічного і професійно-кваліфікованого складу населення та його розподілу за видами зайнятості, сферами та галузями суспільного господарства, територіями та районами країни.
Харчев А.Г. окреслив негативно-рефлексивне соціологічне поняття – соціалістична активність [14.].
Соціалістична активність – це перш за все активність трудових колективів, у діяльності яких реалізується і підтверджується теза марксизму-ленінізму про людину як головну виробничу силу суспільства.
Яніцкий О.Н. окреслив два негативно-рефлексивних соціологічних понять: соціальна екологія міста, норма життєвого процесу [15.].
Соціальна екологія міста – суспільно необхідна форма організації безпосереднього середовища проживання індивідів, в якій вони (в рамках норм життєвого процесу) отримують можливість максимілізувати свої життєві ресурси і відповідати вимогам, які вимагає від них суспільство.
Норма життєвого процесу – стійка здатність індивіда до систематичного відновлення своїх фізичних і духовних потенцій без надмірного напруження сил.
Заславська Т.І. окреслила таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як соціально-економічний інфантилізм [16.].
Соціально-економічний інфантилізм – наївна впевненість у необмеженість матеріальних та фінансових ресурсів держави, яка зобов’язана задовольняти потреби громадян, незалежно від того, як вони працюють і що виробляють.
Таким чином зовнішніми контурами радянського соціологічного духу виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття, переплетеність та взаємопроникність яких між собою становить негативно-рефлексивне соціологічне понятійне поле, яке набуває наступного вигляду: соціалістична культура, робітничий клас радянського соціалістичного суспільства, пролетарська автономія, ефект мікросередовища, соціальна однорідність радянського суспільства, соціалістичний тип особистості, вихідна клітина сходження, комуністичний оптимізм, комуністичний ідеал, радянський народ, раціональний бюджет часу, соціалістична активність, соціальна екологія міста, норма життєвого процесу, соціально-економічний інфантилізм.
Отже, процес пізнання радянського соціологічного духу шляхом негативної діалектики дає змогу подолати неможливість об'єктивного дослідження соціологічного духу. Базою дослідження тут виступають зовнішні контури соціологічного духу – негативно-рефлексивні соціологічні поняття.
У статті лише окреслено в загальних рисах радянський соціологічний дух. Пошук негативно-рефлексивних соціологічних понять у працях радянських соціологів дасть можливість більш повного його пізнання, наслідком якого стане об'єктивне знання радянського соціологічного духу.
Література:
1. Гегель. Наука логики в трех томах. Том 1. Издательство «Мысль», - М., 1970.
2. Береговой И.И. Категориальный синтез логического знания. – Львов: Свит, 1990. – 100 с.
3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1999. - XXVI, 262 с.
4. Иовчук М. Т., Коган Л.Н. Культура развитого социализма и современная социологическая наука // Социологические исследования № 4, – М.: Наука, 1977.
5. Аврамосов А.А. От классовой дифференциации к социальной однородности общества. Изд. Второе, доработанное и дополненное. – М.: Мысль, 1978, 296 с.
6. Эфиров С.А. «Левый» экстремизм: социальная реальность и идеология // Социологические исследования № 2, – М.: Наука, 1979.
7. Михайлов С. Эффект микросреды. – София: Наука и исскуство, 1980, 145 с.
8. Степанян Ц.А. Бесспорное и спорное в дискусии о социальной структуре советского общества // Социологические исследования №4, – М.: Наука, 1980.
9. Кисилева Л.А. К вопросу о структуре и содержании социалистического типа личности. // Социологические исследования №1, – М.: Наука, 1980.
10. Фофанов В.П. Социальная деятельность как система. – Новосибирск: Наука, 1981, 304 с.
11. Попов С.И. Социализм и оптимизм. – М.: Политиздат, 1981, 304 с.
12. Чхиквадзе В.М. Правовые основы сближения советских наций // Социологические исследования №3, – М.: Наука, 1982.
13. Думнов Д.И., Рутгайзер В.М., Шмаров А.И. Бюджет времени населения. Статистика, анализ, прогнозирование. – М.: Финансы и статистика, 1984. 160 с.
14. Харчев А.Г. Общественный идеал и индивидуальное поведение // Социологические исследования №2, – М.: Наука, 1985.
15. Яницкий О.Н. Экополис: желаемое и достигнутое // Социологические исследования №1, – М.: Наука, 1985.
16. Заславская Т.И. Подлинный оптимизм заснован на реализме // Социологические исследования № 6, – М.: Наука, 1989.