-- : --
Зарегистрировано — 123 521Зрителей: 66 586
Авторов: 56 935
On-line — 17 268Зрителей: 3380
Авторов: 13888
Загружено работ — 2 125 315
«Неизвестный Гений»
Социологический дух в американской социологии (1890 – 1918 гг.), (1945 – 1991 гг.).
Литература / Обществоведение / Социологический дух в американской социологии (1890 – 1918 гг.), (1945 – 1991 гг.).
Пред. |
Просмотр работы: |
17 сентября ’2009 09:34
Просмотров: 18311
В.І. Береговой
Соціологічний дух в американській соціології (1890 – 1918 рр.), (1945 – 1991 рр.).
У статті аналізується поняття соціологічного духу. Результатом аналізу стає відкриття того, що зовнішніми контурами соціологічного духу виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття, зосередження уваги на яких веде до нового соціологічного знання.
В.И. Береговой
Социологический дух в американской социологии (1890 – 1918 гг.), (1945 – 1991 гг.).
В статье анализируется понятие социологического духа. Итогом анализа стает открытие того, что внешними чертами социологического духа выступают негативно-рефлексивные социологические понятия, концентрация внимания на которых ведет к новому социологическому знанию.
V.I. Beregovoy
Sociological spirit in American sociology (1890 – 1918), (1945 – 1991).
In the article the notion of sociological spirit is the object of analysisis. Opening of that stands by the result of analysis, that negative-reflection sociological notions come forward the external lines of sociological spirit, concentration of attention on which conduces to a new sociological knowledge.
Актуальність теми дослідження в наш час спричинена збільшенням уваги до негативної інформації та зростанням когорти пасіонарних груп її споживачів і тиражувальників. Безконтрольне розповсюдження негативної інформації, та акцентуація на ній уваги, зокрема і у ЗМІ, як спосіб управління суспільною свідомістю, дає зворотній ефект для оператора. Так як одним із питань свідомої людини є питання: «А що після смерті?» та одна із її відповідей: «Пам’ять по тобі». Правильним досягненням пам’яті є суспільно корисна праця, однак із збільшенням уваги до негативної інформації та відсутністю можливості приймати участь у суспільно корисній праці, зростає кількість прихильників того, що вчинки, які завдають шкоду суспільству мають більше шансів запам’ятовуватись, аніж вчинки, які приносять благо. Показовими в цьому плані є рецидиви в США, коли діти розстрілювали дітей із вогнепальної зброї у закладах освіти. В Україні ж це розтиражовані факти коли підлітки в школі знущались над однокласниками та записували це на відео, коли підлітки вбивали стареньких бабусь, коли неповнолітніх ґвалтували та записували це на відео, коли неповнолітніх продавали в сексуальне рабство за кордон і т.д. Тому потрібне усвідомлення того, що безпрецедентне вип’ячування негативної інформації може зачепити і самого оператора суспільної свідомості. До чого б не прагнув оператор суспільної свідомості в кінцевому підсумку він отримає суспільство невротиків та істеричок. Так як негативна інформація привертає до себе увагу в силу того, що механізмом її формування є дух людини. Ось чому об’єктивне дослідження духу і зокрема духу самих дослідників нині є актуальним.
Проблема дослідження соціологічного духу впирається у розмитість та невизначеність самого поняття соціологічного духу. У Дюркгейма Е. соціологічний дух та історичний дух відрізняються лише нюансами. У Бердяєва М. дух хоча й проривається у соціологічну емпірію церкви, однак завжди ущемлений. У Вебера М. дух є історично індивідуальним об’єктом, тобто комплексом елементів асоційованих в історичній реальності, які ми об’єднуємо у концептуальне ціле з точки зору їх культурної значимості. У Сорокіна П.А. дух є суб’єктивним самобуттям соціального явища.
Мета даної статті: розкрити соціологічний дух в американській соціології.
Методами дослідження виступатимуть логіко-евристичні засоби.
Ключові слова: соціологічний дух, негативно-рефлексивне соціологічне поняття, негативна діалектика.
Що таке соціологічний дух? Яке внутрішнє наповнення цього поняття? А головне що дає в практичному сенсі знання соціологічного духу? Відповідь на ці питання покликана дати дана стаття.
Філософія під духом розуміє наступне: «Дух – притаманна людині здатність бути свідомим суб’єктом мислення, почуттів і волі, що виявляється в цілепокладанні та творчій діяльності. Сформувалась у процесі антропогенезу на основі суспільної праці, є продуктом саморозвитку матерії, функцією вищої нервової діяльності, головного мозку людини» [1, с. 155]. Згідно Гегеля Г.В.Ф.: «Розсудок дає визначення і твердо тримається за них, розум є заперечним і діалектичним, так як він перетворює визначення розсудку у ніщо» [2, с. 78]. «Однак в своїй істині розум є дух, який вищий їх обох; він розсудковий розум чи розумний розсудок. Він є негативне (das Negative), те, що складає якість і діалектичного розуму і розсудку. Цей дух заперечує просте (das Einfache) і тим самим закладає певну відмінність, якою займається розсудок; він також розкладає цю відмінність, тим самим він діалектичний» [2, с. 78 – 79].
З цього означення випливає, що дух проявляє себе у негативних поняттях. При цьому негативні поняття є зовнішніми проявами духу і одночасно самим духом та істиною, яку необхідно довести. Негативні поняття – внутрішньо суперечливі, штучно сконструйовані, дещо нереальні за змістом. Виникають через догматичний характер твердження, долаються критичним сприйняттям, інтуїтивною цілісністю. Такі поняття втрачають свою негативність через втрату їх нереальності, як наслідок об’єктивації (ґрунтовне розкриття змісту поняття у наукових працях) чи суб’єктивації (часте застосування поняття у міжособистісних контактах під час засвоєння нового знання). Таким чином ознакою духу є продуковане ним як зовнішній прояв його негативне поняття.
Варто зазначити і те, що негативним поняттям притаманна рефлексивність. Причому під рефлексивністю цих понять розуміється те, що Сорос Дж. називає одночасною реалізацією обох функцій: 1) пасивної, когнітивної функції – коли учасники наукового процесу намагаються зрозуміти ситуацію та створити картину, яка відповідає реальності; 2) активної функції учасника – коли учасники наукового процесу намагаються здійснити вплив, підлаштувавши реальність під їх бажання [3.].
Таким чином, творцем негативно-рефлексивних понять є дух тої чи іншої особистості, як і негативно-рефлексивні поняття становлять дух певного соціального часу. Образно можна порівняти дух зі змієм, при цьому лускою, яку він скидає під час линьки будуть негативно-рефлексивні поняття, які втратили свою негативність.
Так як дух творить і твориться особистістю, соціологічний дух, як складова єдиного духу соціального часу, творить і твориться соціологом.
У цій статті я торкнуся двох періодів «линьки» соціологічного духу в американській соціології, при цьому не буду вдаватися до аналізу тих понять, які втратили свою негативність, а зосереджу увагу на негативно-рефлексивних соціологічних поняттях, які становлять характерний прояв соціологічного духу цих періодів.
Почну із 1890 – 1918 рр. В історично-подієвому зрізі для США це був час, коли Айдахо та Вайомінг стали 43-м та 44-м штатами США, коли в штаті Нью-Йорк вперше відбувається страта на електричному стільці, коли в Південній Дакоті було придушено останнє велике повстання індіанців племен сіу (серед 200 вбитих 2/3 складають діти та жінки), коли відбувається великий наплив емігрантів, коли зростає безробіття внаслідок краху на Нью-Йоркській біржі, коли Юта стає 45-м штатом США, коли Девіс Д.Ф. влаштовує названий на його честь перехідний Кубок із тенісу, коли під керівництвом банкіра Моргана-старшого Дж.П. виникає корпорація «Юнайтед стейлс стіл» - найбільший сталеливарний концерн у світі, коли після вбивства 25-того президента Мак-Кінлі У., президентом стає Рузвельт Т., коли Орвілл і Уілбер Райт здійснюють перший керований політ на літаку в Кіті Хок, коли президент Рузвельт Т. затверджує право США здійснювати поліцейські функції в Латинській Америці, коли землетрус та пожежі руйнують значну частину Сан-Франциско, коли Сенат США, реагуючи на роман письменника Сінклера Е.Б. «Джунглі», приймає закон про більш жорсткий санітарний огляд м’яса, коли автомобілевиробник Форд Г. випускає свій «Форд-Т», коли починається інтервенція солдат морської піхоти США в Нікарагуа, коли за постановою Верховного суду США розпускається «Стандарт ойл компані» - холдінгова компанія нафтового магната Рокфеллера Дж.Д., коли в Нью-Йорку відкрився найбільший залізничний вокзал у світі «Гранд Централ Стейшн», коли був відкритий підконтрольний федеральному уряду Панамський Канал, коли відбулася прем’єра 3,5-годинного показу історичного фільму Гріффіта Д.У. «Народження нації», коли німецький підводний човен торпедує англійський пасажирський пароплав «Луїзитанія», серед 1198 загиблих 128 американці, коли морська піхота США проводить інтервенцію на Гаїті, коли війська США висаджуються в Санто-Домінго, коли Конгрес приймає рішення про включення острова Пуерто-Ріко як територію США, коли держава вступає у війну на боці Антанти після відновлення Німеччиною необмеженої підводної війни, війна набуває статусу світової, коли президент Вільсон В. представив Конгресу «Програму миру» із 14 пунктів, коли німецький рейхсканцлер, принц Макс Баденський просить президента Вільсона В. «взяти встановлення миру у свої руки». У такому подієво-історичному фоні формуватиметься новий дух у соціології, який все більше привертатиме до себе увагу – американський.
Американський соціологічний дух починає окреслюватись із творчості Уорда Л.Ф. (1841 -1913), дух якого спромігся на творення двох негативно-рефлексивних соціологічних понять: соціальний меліоризм, соціальна фізика.
Під соціальним меліоризмом та соціальною фізикою Уорд Л.Ф. означив наступне:
Соціальний меліоризм – «є покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, в якому людина не вдовольняється пом’якшенням існуючих страждань, але намагається створити такі умови, при яких страждання були б неможливі» [4, с.281].
Соціальна фізика – це «динамічна соціологія в первинному смислі цього слова, тобто розділ соціології, який вивчає соціальні сили» [4, с.120].
Дух Гіддінгса Ф.Г. (1855 – 1931) додав до соціологічного духу цього періоду ще одне негативно-рефлексивне поняття – свідомість роду. Причому сам Гіддінгс під свідомістю роду розуміє наступне:
Свідомість роду – «такий стан свідомості, в якому будь-яка істота… визнає іншу свідому істоту приналежною до одного роду із собою… Якщо коротко, то вона виконує соціологічні вимоги; вона властива діючому суспільству і ніякому іншому» [5, с. 19].
Дух Кулі Ч.Х. (1864 – 1929) встановив ще два негативно-рефлексивні поняття: соціальна самість, первинні групи. При цьому під цими поняттями Кулі розуміє наступне:
Соціальна самість – це просто якась ідея чи система ідей, яка взята із комунікаційного життя і випестувана розумом як своя власна.
Первинні групи – групи, які характеризуються тісними, безпосередніми зв’язками і співробітництвом.
Інші соціологи США, що жили і творили в цей період (напр. Адамс Дж. (1860 – 1935) (Карти Hull House і документи ( 1895), Демократія і соціальна етика (1902), Нові ідеали миру (1907)), Балч Е.Г. (1867 – 1961) (Громадська допомога для нужденних у Франції (1893), Вивчення умов міського життя (1903), Наші слов’янські дружні громадяни (1910) спільно із Джейн Адамс Жінки в Гаазі: Міжнародний Конгрес Жінок і його результати (1915)), Джілман Ш.П. (1860 – 1935) (Жовта стінгазета (1899), Жінка й економіка (1898), Дім: його робота і впливи (1903), Світ, створений чоловіками (1911), Її земля (1915)), Дюбуа, В.Е.Б. (1868 – 1963) Негр Філадельфії (1899), Душі чорних людей (1903), Кулідж М. (1860 – 1945) (Богадільня для жінок (1896), Китайські іммігранти (1909), Чому жінки такі (1912)), Самнер У.Г. (1840 – 1910) (Народні звичаї (1906)), Смолл А.В. (1854 – 1926) (Камералісти: піонери німецької соціальної політики (1909), Між ерами від капіталізму до демократії (1913)), Томас У.І. (1863 – 1947) (Стать і суспільство (1907), Джерело соціальних походжень (1909), Методологічні нотатки, із Знанєцьким Ф. (1918) Соціальна поведінка і особистість (1951) та ін.) не спромоглись на творення негативно-рефлексивних соціологічних понять. Тому зовнішніми проявами соціологічного духу США в період 1890 – 1918 рр. виступають такі негативно-рефлексивні соціологічні поняття: «соціальний меліоризм», «соціальна фізика», «свідомість роду», «соціальна самість», «первинні групи». Якщо розкрити соціологічний дух як процес, ми побачимо що у 1890 – 1918 рр. у США він був направлений на покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, на дослідження соціальних сил, на виявлення умов співробітництва.
У 1945 – 1991 рр. в соціологічному дусі США відбулося ряд змін пов’язаних із історичним фоном цього періоду – закінчення другої світової війни перемогою над нацизмом військ союзників, події «холодної війни» та її закінчення. Поводирями, провідниками та творцями соціологічного духу виступають: Блумер Х. (1900 – 1987) (Колективна поведінка, в новому огляді принципів соціології (1951), Символічний інтеракціонізм: Перспектива і метод (1969), Чикагзька школа соціології: Інституціоналізм, різноманіття і розвиток соціологічного дослідження (1984)) із негативно-рефлексивним соціологічним поняттям соціальної інфекції. Соціальна інфекція – порівняно швидке, безсвідоме і нераціональне розповсюдження якихось настроїв, поривів чи форм поведінки; Морено Дж. (1892 – 1974) (Соціометрія (1951)) дух якого дав означення цілому ряду негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Зовнішнє суспільство – всі відчутні та видимі угрупування, із яких складається людське суспільство: великі чи малі, офіційні чи неофіційні.
Соціометрична матриця – всі соціометричні структури, не видимі макросоціологічним оком, але які стають видимими після соціометричного аналізу.
Соціоїд – соціометрична відповідність зовнішньої структури соціальної групи; він рідко ототожнються із тим, що видно ззовні в соціальній групі, тому що частини його соціальних атомів і ланцюгів можуть переходити в інший соціоїд.
Психосоціальна сітка - сузір’я які простежуються у соціометричній матриці.
Класоїд – соціометрична структура соціальних класів.
Соціометричний пролетаріат – складається з людей, які страждають від тієї чи іншої форми бідності, обділеності, знедоленості – психологічної, соціальної, расової, політичної, релігійної, економічної.
Залишкові соціальні структури – слід від попереднього соціального устрою після його зникнення.
Соціодрама – метод глибокої дії, який має справу із міжгруповими взаємодіями та колективними ідеологіями.
Соціатриця – практика досягнення всім суспільством соціального здоров’я.
Соціальний атом – індивід оточений особами, з якими він чи вона має позитивні чи негативні взаємовідносини.
Теле – двосторонні зв’язки, які об’єднують елементи емпатії та переносу.
Культурний атом – структура рольових відносин в якій індивіди поділяють її з іншими людьми.
Культурні консерви – творчі реакції на ситуації, які передаються іншим людям, генеровані внаслідок реорганізації групи у якій кожний індивід оточений особами із взаємовідносинами позитивних «теле»;
Парсонс Т. (1902 – 1979) (Соціальна система (1951), Есе про соціологічну теорію (1964), Суспільство: еволюційні і порівняльні перспективи (1966), Система сучасних суспільств (1971), Сім»я, соціалізація і процес взаємодії, із Робертом Ф.Бейлсом (1953)) дух якого дав означення негативно-рефлексивному соціологічному поняттю рольові очікування – «Важливою характеристикою більшості соціальних ролей є те, що дії, необхідні для їх виконання, не регламентуються у всіх деталях, а допустимим вважається деякий діапазон варіабельності. Відхилення у відомих межах не тягне за собою санкцій. Цей діапазон свободи дозволяє акторам із різними типами особистості в цілому відповідати очікуванням, пов’язаним із ролями, без наднапруги. Слід також зазначити, що рольові очікування-санкції дійсно впливають на індивідуального актора як «тиск», який цілком імовірно може призводити до напруги, яка має різний вплив на різні типи особистостей. Цей вплив здійснюється в таких діях, які в свою чергу викликають багато соціальних наслідків і часто ведуть до розвитку нових механізмів соціального контролю або породжують тенденцію до змін, або і те, і друге» [6, c. 449];
Фром Е. (1900 — 1980) дух якого спромігся на ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Людська ситуація – негативний процес природної еволюції наслідком якого стає менш досконалий апарат інстинктивного пристосування тварини до світу та розвиток мозку і здатності мислення та усвідомленої організації у світі.
Соціальний характер – «ядро структури характеру, яке присутнє у більшості членів однієї і тієї ж культури на відміну від індивідуального характеру, який різний у людей тієї ж культури» [7.].
Соціальне здоров’я – суспільство, яке позбавлене відчуження, людина в ньому першоджерело і творець, світ сприймається цілісно без відриву суб’єкта від об’єкта.
Соціально-безсвідоме – витіснений психічний матеріал, який є не індивідуальним, а загальним для більшості членів даного суспільства [8.]. Соціально обумовлений фільтр – перепона на шляху до соціально-безсвідомого, що складається із таких частин як: мова, логіка, соціальні табу;
Мак-Айвер Р.М. (1882 – 1970) (Сіті уряду (1947), Академічна свобода у наш час (1955)) із його негативно-рефлексивним поняттям еволюційного ключа. Еволюційний ключ – дає змогу краще бачити природу системи, коли вона «розкриває» себе; розташовувати багато фактів у порядку важливості, як стадії, що йдуть одна за одною; дає засоби класифікації і характеристик різних соціальних систем; підштовхує дослідника до пошуку причин; Мертон Р.К. (1910 --2003) (Масове переконання (1946), Зосереджене інтерв»ю: посібник із проблем і процедур (1956), Соціальна теорія і соціальна структура (1957), Соціологія науки: теоретичні й емпіричні дослідження (1973), Соціологічна двоїстість і інші есе (1976)) дух якого був здатний на ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Функції що проявляються – функції для яких характерно, що цілі і прагнення індивіда знайшли своє вирішення в адекватній дії і її наслідки співпали із очікуваннями.
Латентні функції – «кореляційні, але не бажані і не впізнавані діячами системи» [9.].
Дисфункція – наслідок, що спостерігається, який зменшує адаптацію чи регулювання у системі.
Нефункціональні наслідки – позначають такі об’єктивні наслідки людських вчинків, які просто байдужі даній системі.
Теорія середнього рівня – призначена «пояснювати те, що спостерігається, і давати детальні, впорядковані характеристики особливостей, які взагалі не узагальнені» [10.].
Ряд об’єднаних функцій – фіксація здатності елементів структури виступати у якості функціонального і дисфункціонального джерела впливу на неї у залежності від статусу групових чи соціальних функцій.
Тип функціональних вимог – вироблений соціальною системою комплекс, який вимагає спеціальної емпіричної констатації і вивчення.
Функціональні альтернативи – визначають степінь свободи розвитку соціальної системи, її життєздатність;
Блау П. (1918 - ) (Динаміка бюрократії, 2-ге видання (1973), Формальні організації: порівняльний підхід (1962), Обмін і влада в суспільному житті (1964) Американська фахова структура, спільно з Отіс Дадлі Дунган (1967)), дух якого спромігся окреслити таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як емерджентні властивості – характеристики соціальної структури, які не піддаються контролю зі сторони індивідів, навіть коли ці характеристики виступають сукупним результатом їх же ж власних дій, і ці умови соціального середовища з необхідністю обмежують те, що здатна реалізувати вільна воля людей; Гарфінкель Г. (917 - ) (Вивчення етнометодології (1967)) дух якого спромігся на негативно-рефлексивне соціологічне поняття фонове очікування. Фонове очікування – «соціально схвалений і без будь-якої рефлексії існуючий у свідомості індивіда образ дії» [11.]; Маркузе Г. (1898 — 1979) (Одновимірна людина (1967)) із його негативно-рефлексивним соціологічним поняттям одномірного мислення. Одномірне мислення – це мислення в якому ідеї, прагнення та цілі, які є трансцендентними за своїм змістом по відношенню до існуючого універсуму мови та дії, або відкидаються, або редукуються до понять цього універсуму; Мемформ Г. ( ) дух якого спромігся на негативно-рефлексивне поняття мегамашини. Мегамашина – тотально організована та однорідна суспільна система, в якій суспільство функціонує як машина, а люди – як її частини; Тофлер А. (1928 - ) дух якого видав ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Футурошок – хвороба індивіда, яка настає внаслідок страху перед незворотністю соціальних змін і нездатністю пристосуватися до вимог середовища [12.].
Культурошок – штучний розрив зв’язків людини із цінностями, які були базою її виховання і соціалізації.
Стиль життя – спосіб, з допомогою якого індивід ідентифікує себе з тією чи іншою субкультурою;
Скіннер Б.Ф. (1904- 1990) (Технологія поведінки (1971)) із його негативно-рефлексивним поняттям технологія поведінки – моделювання ефектів взаємодії між оточенням і індивідом; Белл Д. (1919 - ) (Кінець ідеології (1960), Настання постіндустріального суспільства (1973), Культурні протиріччя капіталізму (1976)) із його негативно-рефлексивним соціологічним поняттям постіндустріального суспільства – суспільства в якому контроль та інформація визначають характер та темпи розвитку всієї системи відносин; Ільїч І. із його негативно-рефлексивним поняттям інститутціоналізації цінностей – «процес в якому інституціональне розміщення цінностей відміняє фундаментальну свободу індивіда. Зокрема, базове право на визначення власних потреб у соціальній сфері виявляється ліквідованим» [13.]; Мід Дж.Х. (Філософія теперішнього (1959)) дух якого дав означення негативно-рефлексивному понятті узагальнені інші – група, яка за складом залежить від рівня розвитку, якого реально досягла особистість за період соціалізації. В ранньому дитинстві в цю групу входять батьки, які стають джерелом символічного досвіду дитини. В подальших етапах розвитку особистості група узагальнених інших стає все більш різноманітною, включаються представники різноманітних соціальних ролей. «Це абстрактні класи з якими індивід співставляє себе лише поверхнево і які лише опосередковано виступають функціональними соціальними утвореннями, але які надають індивіду необмежені можливості для розширення зони соціальних відносин в рамках суспільства як цілого. Дане індивідуальне членство у декількох із цих абстрактних соціальних класах і соціальних груп дає можливість індивіду вступити у певні соціальні відносини з майже безкінечною кількістю людей» [14.];
Таким чином, окреслюючи соціологічний дух періоду 1945 – 1991 рр., соціологи своїми негативно-рефлексивними соціологічними поняттями встановили, що даний дух набуває такого вигляду: соціальна інфекція, зовнішнє суспільство, соціометрична матриця, соціоїд, психосоціальна сітка, класоїд, соціометричний пролетаріат, залишкові соціальні структури, соціодрама, соціатриця, соціальний атом, теле, культурний атом, культурні консерви, рольові очікування, людська ситуація, соціальний характер, соціальне здоров’я, соціально-безсвідоме, соціально обумовлений фільтр, еволюційний ключ, функції що проявляються, латентні функції, дисфункція, нефункціональні наслідки, теорія середнього рівня, ряд об’єднаних функцій, тип функціональних вимог, функціональні альтернативи, емерджентні властивості, фонове очікування, одномірне мислення, мегамашина, футурошок, культурошок, стиль життя, технологія поведінки, постіндустріальне суспільство, інститутціоналізація цінностей, узагальнені інші.
Як процес соціологічний дух цього періоду, на мою думку, був направлений на лікування американського суспільства від хвороби всемогутності з тим, щоб наділити його почуттям нової могутності (чого варта в цьому плані дія такого негативно-рефлексивного соціологічного поняття як «постіндустріальне суспільство»).
Тут необхідно підкреслити і ту різноманітність та чисельність негативно-рефлексивних соціологічних понять, що окреслюють соціологічний дух періоду 1945 – 1991 рр. На мою думку, зростання кількості негативно-рефлексивних понять провіщує про початок епохи негативного мислення. Тому криза в соціології це не що інше як початок епохи негативного мислення, коли увага людини спрямована на негативні поняття явища та процеси. Тому необхідно знати діалектику негативного мислення основу цього знання, на мою думку, повинне містити знання негативно-рефлексивних понять.
Береговой І.Й. зазначав, що заперечення як утвердження негативної форми – поява семантичного поля «неясного». Проте на цьому рівні залишається небезпека алогізму. Хоч алогізм сам по собі це закономірний стан (етап) в процесі переходу від відомого через невідоме до нового знання, останнє стає відомим, догматичним, заперечуваним за змістом і формою. Отже, потрібно знати логіку заперечення (негативну діалектику) з тим, щоб не впасти в агностицизм (гносеологічний песимізм), або не вдатись до міфотворчості понять (типу «клептократія», «псевдотензор» тощо).
Практичне застосування відкриття зовнішніх ознак соціологічного духу, на мою думку, дасть можливість визначати слабкість чи силу духу соціолога, виходячи із аналізу тих негативно-рефлексивних соціологічних понять, які він продукує під час наукового процесу; можливість визначити соціологічний дух того чи іншого історичного періоду розвитку соціології.
У підсумку зазначу, що соціологічний дух – це процес, що творить і твориться соціологами, зовнішніми контурами якого виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття.
Негативно-рефлексивні соціологічні поняття привертають до себе увагу соціологів в силу своєї внутрішньої суперечливості, дещо нереального змісту, штучного походження. Концентрація на них уваги соціологів з однієї сторони веде до їх суб’єктивації чи об’єктивації аж до втрати негативності, з іншої ж – до відкриття нових соціологічних закономірностей, нового теоретичного знання.
Вектор руху американського соціологічного духу був направлений від покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, дослідження соціальних сил, виявлення умов співробітництва до лікування суспільства від хвороби всемогутності з тим, щоб наділити його почуттям нової могутності.
Збільшення кількості негативно-рефлексивних соціологічних понять які окреслюють соціологічний дух провіщує епоху негативного мислення. Тому необхідно розробляти негативну діалектику з тим, щоб не впадати у гносеологічний песимізм чи у міфотворчість понять.
Література:
1. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2. вид., перероб. і доп. – К.: голов. ред.. УРЕ, 1986. – 800 с.
2. Гегель. Наука логики в трех томах. Том 1. Издательство «Мысль», - М., 1970.
3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - XXVI, 262 с.
4. Уорд Л. Психические факторы цивилизации. – М., 1897.
5. Гиддингс Фр. Основания социологии. – Спб., 1898.
6. Парсонс Т. О структуре социального действия. – Узд. 2-е. – М.: Академический Проект, 2002. – 880 с.
7. Fromm E. The Sane Society. 1955. P. 78.
8. Fromm E. Beyond The Chanes of Illusion. 1962. P. 95.
9. R.K. Merton. Social Theory and Social Structure. N.Y. 1957. P.51.
10. R.K. Merton. Social Theory and Social Structure. N.Y. 1957. P. 39.
11. H. Garfinkel. Studies in Ethnomethodology. 1967. P. 53.
12. Future Shock. By A. Toffler. N.Y., 1970.
13. I. Illich. Deschooling Society. Penguin, 1973. P.11.
14. G.H. Mead. Mind, Self and Society. // Theories of Society. Op. cit. Vol. 1. Chicago, 1976. P.165.
Соціологічний дух в американській соціології (1890 – 1918 рр.), (1945 – 1991 рр.).
У статті аналізується поняття соціологічного духу. Результатом аналізу стає відкриття того, що зовнішніми контурами соціологічного духу виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття, зосередження уваги на яких веде до нового соціологічного знання.
В.И. Береговой
Социологический дух в американской социологии (1890 – 1918 гг.), (1945 – 1991 гг.).
В статье анализируется понятие социологического духа. Итогом анализа стает открытие того, что внешними чертами социологического духа выступают негативно-рефлексивные социологические понятия, концентрация внимания на которых ведет к новому социологическому знанию.
V.I. Beregovoy
Sociological spirit in American sociology (1890 – 1918), (1945 – 1991).
In the article the notion of sociological spirit is the object of analysisis. Opening of that stands by the result of analysis, that negative-reflection sociological notions come forward the external lines of sociological spirit, concentration of attention on which conduces to a new sociological knowledge.
Актуальність теми дослідження в наш час спричинена збільшенням уваги до негативної інформації та зростанням когорти пасіонарних груп її споживачів і тиражувальників. Безконтрольне розповсюдження негативної інформації, та акцентуація на ній уваги, зокрема і у ЗМІ, як спосіб управління суспільною свідомістю, дає зворотній ефект для оператора. Так як одним із питань свідомої людини є питання: «А що після смерті?» та одна із її відповідей: «Пам’ять по тобі». Правильним досягненням пам’яті є суспільно корисна праця, однак із збільшенням уваги до негативної інформації та відсутністю можливості приймати участь у суспільно корисній праці, зростає кількість прихильників того, що вчинки, які завдають шкоду суспільству мають більше шансів запам’ятовуватись, аніж вчинки, які приносять благо. Показовими в цьому плані є рецидиви в США, коли діти розстрілювали дітей із вогнепальної зброї у закладах освіти. В Україні ж це розтиражовані факти коли підлітки в школі знущались над однокласниками та записували це на відео, коли підлітки вбивали стареньких бабусь, коли неповнолітніх ґвалтували та записували це на відео, коли неповнолітніх продавали в сексуальне рабство за кордон і т.д. Тому потрібне усвідомлення того, що безпрецедентне вип’ячування негативної інформації може зачепити і самого оператора суспільної свідомості. До чого б не прагнув оператор суспільної свідомості в кінцевому підсумку він отримає суспільство невротиків та істеричок. Так як негативна інформація привертає до себе увагу в силу того, що механізмом її формування є дух людини. Ось чому об’єктивне дослідження духу і зокрема духу самих дослідників нині є актуальним.
Проблема дослідження соціологічного духу впирається у розмитість та невизначеність самого поняття соціологічного духу. У Дюркгейма Е. соціологічний дух та історичний дух відрізняються лише нюансами. У Бердяєва М. дух хоча й проривається у соціологічну емпірію церкви, однак завжди ущемлений. У Вебера М. дух є історично індивідуальним об’єктом, тобто комплексом елементів асоційованих в історичній реальності, які ми об’єднуємо у концептуальне ціле з точки зору їх культурної значимості. У Сорокіна П.А. дух є суб’єктивним самобуттям соціального явища.
Мета даної статті: розкрити соціологічний дух в американській соціології.
Методами дослідження виступатимуть логіко-евристичні засоби.
Ключові слова: соціологічний дух, негативно-рефлексивне соціологічне поняття, негативна діалектика.
Що таке соціологічний дух? Яке внутрішнє наповнення цього поняття? А головне що дає в практичному сенсі знання соціологічного духу? Відповідь на ці питання покликана дати дана стаття.
Філософія під духом розуміє наступне: «Дух – притаманна людині здатність бути свідомим суб’єктом мислення, почуттів і волі, що виявляється в цілепокладанні та творчій діяльності. Сформувалась у процесі антропогенезу на основі суспільної праці, є продуктом саморозвитку матерії, функцією вищої нервової діяльності, головного мозку людини» [1, с. 155]. Згідно Гегеля Г.В.Ф.: «Розсудок дає визначення і твердо тримається за них, розум є заперечним і діалектичним, так як він перетворює визначення розсудку у ніщо» [2, с. 78]. «Однак в своїй істині розум є дух, який вищий їх обох; він розсудковий розум чи розумний розсудок. Він є негативне (das Negative), те, що складає якість і діалектичного розуму і розсудку. Цей дух заперечує просте (das Einfache) і тим самим закладає певну відмінність, якою займається розсудок; він також розкладає цю відмінність, тим самим він діалектичний» [2, с. 78 – 79].
З цього означення випливає, що дух проявляє себе у негативних поняттях. При цьому негативні поняття є зовнішніми проявами духу і одночасно самим духом та істиною, яку необхідно довести. Негативні поняття – внутрішньо суперечливі, штучно сконструйовані, дещо нереальні за змістом. Виникають через догматичний характер твердження, долаються критичним сприйняттям, інтуїтивною цілісністю. Такі поняття втрачають свою негативність через втрату їх нереальності, як наслідок об’єктивації (ґрунтовне розкриття змісту поняття у наукових працях) чи суб’єктивації (часте застосування поняття у міжособистісних контактах під час засвоєння нового знання). Таким чином ознакою духу є продуковане ним як зовнішній прояв його негативне поняття.
Варто зазначити і те, що негативним поняттям притаманна рефлексивність. Причому під рефлексивністю цих понять розуміється те, що Сорос Дж. називає одночасною реалізацією обох функцій: 1) пасивної, когнітивної функції – коли учасники наукового процесу намагаються зрозуміти ситуацію та створити картину, яка відповідає реальності; 2) активної функції учасника – коли учасники наукового процесу намагаються здійснити вплив, підлаштувавши реальність під їх бажання [3.].
Таким чином, творцем негативно-рефлексивних понять є дух тої чи іншої особистості, як і негативно-рефлексивні поняття становлять дух певного соціального часу. Образно можна порівняти дух зі змієм, при цьому лускою, яку він скидає під час линьки будуть негативно-рефлексивні поняття, які втратили свою негативність.
Так як дух творить і твориться особистістю, соціологічний дух, як складова єдиного духу соціального часу, творить і твориться соціологом.
У цій статті я торкнуся двох періодів «линьки» соціологічного духу в американській соціології, при цьому не буду вдаватися до аналізу тих понять, які втратили свою негативність, а зосереджу увагу на негативно-рефлексивних соціологічних поняттях, які становлять характерний прояв соціологічного духу цих періодів.
Почну із 1890 – 1918 рр. В історично-подієвому зрізі для США це був час, коли Айдахо та Вайомінг стали 43-м та 44-м штатами США, коли в штаті Нью-Йорк вперше відбувається страта на електричному стільці, коли в Південній Дакоті було придушено останнє велике повстання індіанців племен сіу (серед 200 вбитих 2/3 складають діти та жінки), коли відбувається великий наплив емігрантів, коли зростає безробіття внаслідок краху на Нью-Йоркській біржі, коли Юта стає 45-м штатом США, коли Девіс Д.Ф. влаштовує названий на його честь перехідний Кубок із тенісу, коли під керівництвом банкіра Моргана-старшого Дж.П. виникає корпорація «Юнайтед стейлс стіл» - найбільший сталеливарний концерн у світі, коли після вбивства 25-того президента Мак-Кінлі У., президентом стає Рузвельт Т., коли Орвілл і Уілбер Райт здійснюють перший керований політ на літаку в Кіті Хок, коли президент Рузвельт Т. затверджує право США здійснювати поліцейські функції в Латинській Америці, коли землетрус та пожежі руйнують значну частину Сан-Франциско, коли Сенат США, реагуючи на роман письменника Сінклера Е.Б. «Джунглі», приймає закон про більш жорсткий санітарний огляд м’яса, коли автомобілевиробник Форд Г. випускає свій «Форд-Т», коли починається інтервенція солдат морської піхоти США в Нікарагуа, коли за постановою Верховного суду США розпускається «Стандарт ойл компані» - холдінгова компанія нафтового магната Рокфеллера Дж.Д., коли в Нью-Йорку відкрився найбільший залізничний вокзал у світі «Гранд Централ Стейшн», коли був відкритий підконтрольний федеральному уряду Панамський Канал, коли відбулася прем’єра 3,5-годинного показу історичного фільму Гріффіта Д.У. «Народження нації», коли німецький підводний човен торпедує англійський пасажирський пароплав «Луїзитанія», серед 1198 загиблих 128 американці, коли морська піхота США проводить інтервенцію на Гаїті, коли війська США висаджуються в Санто-Домінго, коли Конгрес приймає рішення про включення острова Пуерто-Ріко як територію США, коли держава вступає у війну на боці Антанти після відновлення Німеччиною необмеженої підводної війни, війна набуває статусу світової, коли президент Вільсон В. представив Конгресу «Програму миру» із 14 пунктів, коли німецький рейхсканцлер, принц Макс Баденський просить президента Вільсона В. «взяти встановлення миру у свої руки». У такому подієво-історичному фоні формуватиметься новий дух у соціології, який все більше привертатиме до себе увагу – американський.
Американський соціологічний дух починає окреслюватись із творчості Уорда Л.Ф. (1841 -1913), дух якого спромігся на творення двох негативно-рефлексивних соціологічних понять: соціальний меліоризм, соціальна фізика.
Під соціальним меліоризмом та соціальною фізикою Уорд Л.Ф. означив наступне:
Соціальний меліоризм – «є покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, в якому людина не вдовольняється пом’якшенням існуючих страждань, але намагається створити такі умови, при яких страждання були б неможливі» [4, с.281].
Соціальна фізика – це «динамічна соціологія в первинному смислі цього слова, тобто розділ соціології, який вивчає соціальні сили» [4, с.120].
Дух Гіддінгса Ф.Г. (1855 – 1931) додав до соціологічного духу цього періоду ще одне негативно-рефлексивне поняття – свідомість роду. Причому сам Гіддінгс під свідомістю роду розуміє наступне:
Свідомість роду – «такий стан свідомості, в якому будь-яка істота… визнає іншу свідому істоту приналежною до одного роду із собою… Якщо коротко, то вона виконує соціологічні вимоги; вона властива діючому суспільству і ніякому іншому» [5, с. 19].
Дух Кулі Ч.Х. (1864 – 1929) встановив ще два негативно-рефлексивні поняття: соціальна самість, первинні групи. При цьому під цими поняттями Кулі розуміє наступне:
Соціальна самість – це просто якась ідея чи система ідей, яка взята із комунікаційного життя і випестувана розумом як своя власна.
Первинні групи – групи, які характеризуються тісними, безпосередніми зв’язками і співробітництвом.
Інші соціологи США, що жили і творили в цей період (напр. Адамс Дж. (1860 – 1935) (Карти Hull House і документи ( 1895), Демократія і соціальна етика (1902), Нові ідеали миру (1907)), Балч Е.Г. (1867 – 1961) (Громадська допомога для нужденних у Франції (1893), Вивчення умов міського життя (1903), Наші слов’янські дружні громадяни (1910) спільно із Джейн Адамс Жінки в Гаазі: Міжнародний Конгрес Жінок і його результати (1915)), Джілман Ш.П. (1860 – 1935) (Жовта стінгазета (1899), Жінка й економіка (1898), Дім: його робота і впливи (1903), Світ, створений чоловіками (1911), Її земля (1915)), Дюбуа, В.Е.Б. (1868 – 1963) Негр Філадельфії (1899), Душі чорних людей (1903), Кулідж М. (1860 – 1945) (Богадільня для жінок (1896), Китайські іммігранти (1909), Чому жінки такі (1912)), Самнер У.Г. (1840 – 1910) (Народні звичаї (1906)), Смолл А.В. (1854 – 1926) (Камералісти: піонери німецької соціальної політики (1909), Між ерами від капіталізму до демократії (1913)), Томас У.І. (1863 – 1947) (Стать і суспільство (1907), Джерело соціальних походжень (1909), Методологічні нотатки, із Знанєцьким Ф. (1918) Соціальна поведінка і особистість (1951) та ін.) не спромоглись на творення негативно-рефлексивних соціологічних понять. Тому зовнішніми проявами соціологічного духу США в період 1890 – 1918 рр. виступають такі негативно-рефлексивні соціологічні поняття: «соціальний меліоризм», «соціальна фізика», «свідомість роду», «соціальна самість», «первинні групи». Якщо розкрити соціологічний дух як процес, ми побачимо що у 1890 – 1918 рр. у США він був направлений на покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, на дослідження соціальних сил, на виявлення умов співробітництва.
У 1945 – 1991 рр. в соціологічному дусі США відбулося ряд змін пов’язаних із історичним фоном цього періоду – закінчення другої світової війни перемогою над нацизмом військ союзників, події «холодної війни» та її закінчення. Поводирями, провідниками та творцями соціологічного духу виступають: Блумер Х. (1900 – 1987) (Колективна поведінка, в новому огляді принципів соціології (1951), Символічний інтеракціонізм: Перспектива і метод (1969), Чикагзька школа соціології: Інституціоналізм, різноманіття і розвиток соціологічного дослідження (1984)) із негативно-рефлексивним соціологічним поняттям соціальної інфекції. Соціальна інфекція – порівняно швидке, безсвідоме і нераціональне розповсюдження якихось настроїв, поривів чи форм поведінки; Морено Дж. (1892 – 1974) (Соціометрія (1951)) дух якого дав означення цілому ряду негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Зовнішнє суспільство – всі відчутні та видимі угрупування, із яких складається людське суспільство: великі чи малі, офіційні чи неофіційні.
Соціометрична матриця – всі соціометричні структури, не видимі макросоціологічним оком, але які стають видимими після соціометричного аналізу.
Соціоїд – соціометрична відповідність зовнішньої структури соціальної групи; він рідко ототожнються із тим, що видно ззовні в соціальній групі, тому що частини його соціальних атомів і ланцюгів можуть переходити в інший соціоїд.
Психосоціальна сітка - сузір’я які простежуються у соціометричній матриці.
Класоїд – соціометрична структура соціальних класів.
Соціометричний пролетаріат – складається з людей, які страждають від тієї чи іншої форми бідності, обділеності, знедоленості – психологічної, соціальної, расової, політичної, релігійної, економічної.
Залишкові соціальні структури – слід від попереднього соціального устрою після його зникнення.
Соціодрама – метод глибокої дії, який має справу із міжгруповими взаємодіями та колективними ідеологіями.
Соціатриця – практика досягнення всім суспільством соціального здоров’я.
Соціальний атом – індивід оточений особами, з якими він чи вона має позитивні чи негативні взаємовідносини.
Теле – двосторонні зв’язки, які об’єднують елементи емпатії та переносу.
Культурний атом – структура рольових відносин в якій індивіди поділяють її з іншими людьми.
Культурні консерви – творчі реакції на ситуації, які передаються іншим людям, генеровані внаслідок реорганізації групи у якій кожний індивід оточений особами із взаємовідносинами позитивних «теле»;
Парсонс Т. (1902 – 1979) (Соціальна система (1951), Есе про соціологічну теорію (1964), Суспільство: еволюційні і порівняльні перспективи (1966), Система сучасних суспільств (1971), Сім»я, соціалізація і процес взаємодії, із Робертом Ф.Бейлсом (1953)) дух якого дав означення негативно-рефлексивному соціологічному поняттю рольові очікування – «Важливою характеристикою більшості соціальних ролей є те, що дії, необхідні для їх виконання, не регламентуються у всіх деталях, а допустимим вважається деякий діапазон варіабельності. Відхилення у відомих межах не тягне за собою санкцій. Цей діапазон свободи дозволяє акторам із різними типами особистості в цілому відповідати очікуванням, пов’язаним із ролями, без наднапруги. Слід також зазначити, що рольові очікування-санкції дійсно впливають на індивідуального актора як «тиск», який цілком імовірно може призводити до напруги, яка має різний вплив на різні типи особистостей. Цей вплив здійснюється в таких діях, які в свою чергу викликають багато соціальних наслідків і часто ведуть до розвитку нових механізмів соціального контролю або породжують тенденцію до змін, або і те, і друге» [6, c. 449];
Фром Е. (1900 — 1980) дух якого спромігся на ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Людська ситуація – негативний процес природної еволюції наслідком якого стає менш досконалий апарат інстинктивного пристосування тварини до світу та розвиток мозку і здатності мислення та усвідомленої організації у світі.
Соціальний характер – «ядро структури характеру, яке присутнє у більшості членів однієї і тієї ж культури на відміну від індивідуального характеру, який різний у людей тієї ж культури» [7.].
Соціальне здоров’я – суспільство, яке позбавлене відчуження, людина в ньому першоджерело і творець, світ сприймається цілісно без відриву суб’єкта від об’єкта.
Соціально-безсвідоме – витіснений психічний матеріал, який є не індивідуальним, а загальним для більшості членів даного суспільства [8.]. Соціально обумовлений фільтр – перепона на шляху до соціально-безсвідомого, що складається із таких частин як: мова, логіка, соціальні табу;
Мак-Айвер Р.М. (1882 – 1970) (Сіті уряду (1947), Академічна свобода у наш час (1955)) із його негативно-рефлексивним поняттям еволюційного ключа. Еволюційний ключ – дає змогу краще бачити природу системи, коли вона «розкриває» себе; розташовувати багато фактів у порядку важливості, як стадії, що йдуть одна за одною; дає засоби класифікації і характеристик різних соціальних систем; підштовхує дослідника до пошуку причин; Мертон Р.К. (1910 --2003) (Масове переконання (1946), Зосереджене інтерв»ю: посібник із проблем і процедур (1956), Соціальна теорія і соціальна структура (1957), Соціологія науки: теоретичні й емпіричні дослідження (1973), Соціологічна двоїстість і інші есе (1976)) дух якого був здатний на ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Функції що проявляються – функції для яких характерно, що цілі і прагнення індивіда знайшли своє вирішення в адекватній дії і її наслідки співпали із очікуваннями.
Латентні функції – «кореляційні, але не бажані і не впізнавані діячами системи» [9.].
Дисфункція – наслідок, що спостерігається, який зменшує адаптацію чи регулювання у системі.
Нефункціональні наслідки – позначають такі об’єктивні наслідки людських вчинків, які просто байдужі даній системі.
Теорія середнього рівня – призначена «пояснювати те, що спостерігається, і давати детальні, впорядковані характеристики особливостей, які взагалі не узагальнені» [10.].
Ряд об’єднаних функцій – фіксація здатності елементів структури виступати у якості функціонального і дисфункціонального джерела впливу на неї у залежності від статусу групових чи соціальних функцій.
Тип функціональних вимог – вироблений соціальною системою комплекс, який вимагає спеціальної емпіричної констатації і вивчення.
Функціональні альтернативи – визначають степінь свободи розвитку соціальної системи, її життєздатність;
Блау П. (1918 - ) (Динаміка бюрократії, 2-ге видання (1973), Формальні організації: порівняльний підхід (1962), Обмін і влада в суспільному житті (1964) Американська фахова структура, спільно з Отіс Дадлі Дунган (1967)), дух якого спромігся окреслити таке негативно-рефлексивне соціологічне поняття як емерджентні властивості – характеристики соціальної структури, які не піддаються контролю зі сторони індивідів, навіть коли ці характеристики виступають сукупним результатом їх же ж власних дій, і ці умови соціального середовища з необхідністю обмежують те, що здатна реалізувати вільна воля людей; Гарфінкель Г. (917 - ) (Вивчення етнометодології (1967)) дух якого спромігся на негативно-рефлексивне соціологічне поняття фонове очікування. Фонове очікування – «соціально схвалений і без будь-якої рефлексії існуючий у свідомості індивіда образ дії» [11.]; Маркузе Г. (1898 — 1979) (Одновимірна людина (1967)) із його негативно-рефлексивним соціологічним поняттям одномірного мислення. Одномірне мислення – це мислення в якому ідеї, прагнення та цілі, які є трансцендентними за своїм змістом по відношенню до існуючого універсуму мови та дії, або відкидаються, або редукуються до понять цього універсуму; Мемформ Г. ( ) дух якого спромігся на негативно-рефлексивне поняття мегамашини. Мегамашина – тотально організована та однорідна суспільна система, в якій суспільство функціонує як машина, а люди – як її частини; Тофлер А. (1928 - ) дух якого видав ряд негативно-рефлексивних соціологічних понять.
Футурошок – хвороба індивіда, яка настає внаслідок страху перед незворотністю соціальних змін і нездатністю пристосуватися до вимог середовища [12.].
Культурошок – штучний розрив зв’язків людини із цінностями, які були базою її виховання і соціалізації.
Стиль життя – спосіб, з допомогою якого індивід ідентифікує себе з тією чи іншою субкультурою;
Скіннер Б.Ф. (1904- 1990) (Технологія поведінки (1971)) із його негативно-рефлексивним поняттям технологія поведінки – моделювання ефектів взаємодії між оточенням і індивідом; Белл Д. (1919 - ) (Кінець ідеології (1960), Настання постіндустріального суспільства (1973), Культурні протиріччя капіталізму (1976)) із його негативно-рефлексивним соціологічним поняттям постіндустріального суспільства – суспільства в якому контроль та інформація визначають характер та темпи розвитку всієї системи відносин; Ільїч І. із його негативно-рефлексивним поняттям інститутціоналізації цінностей – «процес в якому інституціональне розміщення цінностей відміняє фундаментальну свободу індивіда. Зокрема, базове право на визначення власних потреб у соціальній сфері виявляється ліквідованим» [13.]; Мід Дж.Х. (Філософія теперішнього (1959)) дух якого дав означення негативно-рефлексивному понятті узагальнені інші – група, яка за складом залежить від рівня розвитку, якого реально досягла особистість за період соціалізації. В ранньому дитинстві в цю групу входять батьки, які стають джерелом символічного досвіду дитини. В подальших етапах розвитку особистості група узагальнених інших стає все більш різноманітною, включаються представники різноманітних соціальних ролей. «Це абстрактні класи з якими індивід співставляє себе лише поверхнево і які лише опосередковано виступають функціональними соціальними утвореннями, але які надають індивіду необмежені можливості для розширення зони соціальних відносин в рамках суспільства як цілого. Дане індивідуальне членство у декількох із цих абстрактних соціальних класах і соціальних груп дає можливість індивіду вступити у певні соціальні відносини з майже безкінечною кількістю людей» [14.];
Таким чином, окреслюючи соціологічний дух періоду 1945 – 1991 рр., соціологи своїми негативно-рефлексивними соціологічними поняттями встановили, що даний дух набуває такого вигляду: соціальна інфекція, зовнішнє суспільство, соціометрична матриця, соціоїд, психосоціальна сітка, класоїд, соціометричний пролетаріат, залишкові соціальні структури, соціодрама, соціатриця, соціальний атом, теле, культурний атом, культурні консерви, рольові очікування, людська ситуація, соціальний характер, соціальне здоров’я, соціально-безсвідоме, соціально обумовлений фільтр, еволюційний ключ, функції що проявляються, латентні функції, дисфункція, нефункціональні наслідки, теорія середнього рівня, ряд об’єднаних функцій, тип функціональних вимог, функціональні альтернативи, емерджентні властивості, фонове очікування, одномірне мислення, мегамашина, футурошок, культурошок, стиль життя, технологія поведінки, постіндустріальне суспільство, інститутціоналізація цінностей, узагальнені інші.
Як процес соціологічний дух цього періоду, на мою думку, був направлений на лікування американського суспільства від хвороби всемогутності з тим, щоб наділити його почуттям нової могутності (чого варта в цьому плані дія такого негативно-рефлексивного соціологічного поняття як «постіндустріальне суспільство»).
Тут необхідно підкреслити і ту різноманітність та чисельність негативно-рефлексивних соціологічних понять, що окреслюють соціологічний дух періоду 1945 – 1991 рр. На мою думку, зростання кількості негативно-рефлексивних понять провіщує про початок епохи негативного мислення. Тому криза в соціології це не що інше як початок епохи негативного мислення, коли увага людини спрямована на негативні поняття явища та процеси. Тому необхідно знати діалектику негативного мислення основу цього знання, на мою думку, повинне містити знання негативно-рефлексивних понять.
Береговой І.Й. зазначав, що заперечення як утвердження негативної форми – поява семантичного поля «неясного». Проте на цьому рівні залишається небезпека алогізму. Хоч алогізм сам по собі це закономірний стан (етап) в процесі переходу від відомого через невідоме до нового знання, останнє стає відомим, догматичним, заперечуваним за змістом і формою. Отже, потрібно знати логіку заперечення (негативну діалектику) з тим, щоб не впасти в агностицизм (гносеологічний песимізм), або не вдатись до міфотворчості понять (типу «клептократія», «псевдотензор» тощо).
Практичне застосування відкриття зовнішніх ознак соціологічного духу, на мою думку, дасть можливість визначати слабкість чи силу духу соціолога, виходячи із аналізу тих негативно-рефлексивних соціологічних понять, які він продукує під час наукового процесу; можливість визначити соціологічний дух того чи іншого історичного періоду розвитку соціології.
У підсумку зазначу, що соціологічний дух – це процес, що творить і твориться соціологами, зовнішніми контурами якого виступають негативно-рефлексивні соціологічні поняття.
Негативно-рефлексивні соціологічні поняття привертають до себе увагу соціологів в силу своєї внутрішньої суперечливості, дещо нереального змісту, штучного походження. Концентрація на них уваги соціологів з однієї сторони веде до їх суб’єктивації чи об’єктивації аж до втрати негативності, з іншої ж – до відкриття нових соціологічних закономірностей, нового теоретичного знання.
Вектор руху американського соціологічного духу був направлений від покращення соціальних умов шляхом холодного розрахунку, дослідження соціальних сил, виявлення умов співробітництва до лікування суспільства від хвороби всемогутності з тим, щоб наділити його почуттям нової могутності.
Збільшення кількості негативно-рефлексивних соціологічних понять які окреслюють соціологічний дух провіщує епоху негативного мислення. Тому необхідно розробляти негативну діалектику з тим, щоб не впадати у гносеологічний песимізм чи у міфотворчість понять.
Література:
1. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2. вид., перероб. і доп. – К.: голов. ред.. УРЕ, 1986. – 800 с.
2. Гегель. Наука логики в трех томах. Том 1. Издательство «Мысль», - М., 1970.
3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - XXVI, 262 с.
4. Уорд Л. Психические факторы цивилизации. – М., 1897.
5. Гиддингс Фр. Основания социологии. – Спб., 1898.
6. Парсонс Т. О структуре социального действия. – Узд. 2-е. – М.: Академический Проект, 2002. – 880 с.
7. Fromm E. The Sane Society. 1955. P. 78.
8. Fromm E. Beyond The Chanes of Illusion. 1962. P. 95.
9. R.K. Merton. Social Theory and Social Structure. N.Y. 1957. P.51.
10. R.K. Merton. Social Theory and Social Structure. N.Y. 1957. P. 39.
11. H. Garfinkel. Studies in Ethnomethodology. 1967. P. 53.
12. Future Shock. By A. Toffler. N.Y., 1970.
13. I. Illich. Deschooling Society. Penguin, 1973. P.11.
14. G.H. Mead. Mind, Self and Society. // Theories of Society. Op. cit. Vol. 1. Chicago, 1976. P.165.
Голосование:
Суммарный балл: 0
Проголосовало пользователей: 0
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Проголосовало пользователей: 0
Балл суточного голосования: 0
Проголосовало пользователей: 0
Голосовать могут только зарегистрированные пользователи
Вас также могут заинтересовать работы:
Отзывы:
Нет отзывов
Оставлять отзывы могут только зарегистрированные пользователи
Трибуна сайта
Наш рупор