Мій дуже гарний віршик про весну

Ой, як вже хочеться весни...

Як це гарно,
роздягнені дівчатка еротичні,
щоб вже зацвів бузок, каштани,
і щоб було холодне пиво, у літню спеку.

Ну, нічого, то все прийдешнє,
все за своїм порядком,
але лиш трохи згодом,
та ще і надоїсть, як гірка редька.

Своїми комарами,
яким вночі не спиться,
а дуже хочеться кусатись.
Що за дикі, невиховані звички?

Як тільки ляжеш, намагатися заснути,
ця вже скотина тут як тута,
і ти півночі ляпаєш себе у темряві по пиці,
де він сідає, гад такий маленький.

А як в КІНЕЦЬ дістане,
то бігаєш за ним із рушником, рушницею і пилососом,
щобись впіймать і посадить в брудний мішок,
маленьку цю падлюку.

Хай посидить, розмислить над своєю поведінкою,
хоча не певен я, що є там чим розмислить,
а я ще може трішечкі посплю.
Хоча посплю, занадто то сміливо сказано - посплю.

Можливо то, лише тоді,
якщо собачці, яка дріма під вікнами вночі,
щось дуже страшне не насниться,
і там вона не стане вити, лякаючи місцевих, бомжів і кажанів.

Чи може ще з двадцятерко котів пухнастих,
яким не спиться у ночі,
не вирішать щось дуже гарне заспівати,
і так вони тоді там всі кричать, неначе їх гвалтують дикі сови.

Страшно...

А ще і ці дівчатка весняні,
от люблять поздіватися із хлопців.
Вони ж усі лиш тільки дразняться, і ніякого толку.
А то ж потрібно все не так робити.

Спочатку секс, а потім можна вже й сходити у кіно,
букетик роз, і перший поцілунок.
Як романтично...
Спитати для прилічія хоч як її зовуть.

А то як зараз є, виходить якось не логічно, як я вважаю - аморально & не економічно.
Ти там їй все – аж півкіло цукерок й пляшку пива,
свою безсмертну душу та кучу зірок з неба,
до того ще, й дві тони обіцянок про любоФ безмежну.

А як почнеться, як то кажуть, то та се, як дійде до справи,
чомусь усім дівчатам, відразу хочеться до МАМИ. Тьфу!
і що накажете із тим робить?
Фігня якась...

І де та в світі є порядність,
справедливість, почуття,
свята і чистая любоФ.
Немає...

А тута є лиш авітаміноз,
і „почуття” стоять в штанях, як в зайця вухі.
А лікар тільки радить їсти більше овощів і фруктів.
Яка гідотна ця весна...

До того я ще не сказав про квіточки,
в яких сховалась дика алергія,
і там сидить і дивиться, щобись кому, потрапити у носик.
І чути скрізь, апчхі, апчХУЙ! У всіх червоні оченята.

А ще картошка,
яку потрібно буде закопати,
і порсатись все красне літечко,
як та свинюка у брудній землі.

Непереможная грязюка скрізь,
не обійти, не перескочить,
якої в принципі тут вистачає і в інші пори року,
така брудна у нас картинка про весну.

Ну, добре, хай приходить вже, зимі на зло, і нам на радість,
ми ж будемо радіти цій весні?! Егеж?!
До того ж вибір не багатий... Ото така фігня малята,
Хай вічно буде на землі весна!