Обронила осень...(Зронила осінь)

Зронила осінь золоту каблучку,
Як несла воду сонечку за кручу...
Зронила осінь не каблучку-душу,
А я її в світах шукати мушу...

Зронило літо веселкові сльози,
Коли купало сонце в верболозі,
Згубило літо не сльозу - перлину,
А я без неї ні слабка, ні сильна...

Пр. Літа кружляють хороводом душу,
А я тебе знайти в тім колі мушу,
Як не впізнаю, то навік застигну
У розсипах печалі і бурштину...

Згубила я сама вчорашній вітер,
Тепер його шукати маю світом.
Ведуть літа свій хоровод неспішний,
А я без нього ні свята, ні грішна...

Згубила весна золоте намисто,
Як мріяли сади ще лише цвісти,
Згубила весна не намисто - серце,
А я без нього ні жива, ні мертва...

І лиш зима нічого не губила...
Мов наречена все манила білим
І усміхалась холодно-чарівно,
Та ні зрадлива я була, ні вірна...