Роки навчання та творчої праці, дають якийсь результат.
Думаю що до особистого стилю це не має відношення, оскільки, як на мою думку стиль - це як почерк, він присутній з народження, наприклад так, як ваш темперамент. А характер протягом життя, безумовно змінюється...
Коли людина народилася, то вона невміла навіть говорити, та з роками навчилася і мови, і мислити, і звичайно виробила свій почерк. Інколи буває, що людина шукає свій стиль усе життя і так до смерти може і не найти свого почерку чи стилю. Все щось на когось схоже в її творчості..
Коли людина народилася, то вона невміла навіть говорити, та з роками навчилася і мови, і мислити, і звичайно виробила свій почерк. Інколи буває, що людина шукає свій стиль усе життя і так до смерти може і не найти свого почерку чи стилю. Все щось на когось схоже в її творчості..
Можливо людина не вміла говорити, але коли вона народилася вмісті з тим моментом вона принесла в цей світ свою, душу - індивідуальність, сутність якщо хочете. А те що говорити невміла, можливо, але щодо мислити ви дещо перебільшуєте. Людина мислить значно раніше, чим ви можете собі уявити.
Щодо свого стилю, то як на мене, його не потрібно взагалі шукати, варто заглянути всередину своєї сутності, там ви зможете знайти багато чого цікавого, а стиль це як похідна від вашого "Я". Адже коли ви будете шукати його зовні, то ризикуєте втратити самого себе, а це, я вам скажу дорожче стилю, напрямку і т.і.
Головне, не те, що хтось, чи на когось схоже, а те щоб вам це приносило задоволення. А питання схожості занадто відносне. адже кожен буде бачити в вашій творчості щось своє, через призму суто свого, індивідуального сприйняття. Та наприклад, коли ви пишете портрет, питання схожості набуває взагалі іншого окрасу. А інколи, взагалі абсурду...
Та про все це, можна говорити безкінечно, варто тільки зазначити що все упирається в індивідуальність.